Категоризація туристичних садиб

На сьогодні в Україні основною перешкодою в розвитку сільського туризму є неврегульоване законодавство та немає нормативно-правової бази, на яку б опирався цей вид туризму. Основним законодавчим документом, який координує і регламентує роботу в цій сфері, є Закон України „Про особисте селянське господарство», у якому зазначено, що діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства (а сільський зелений туризм є структурним елементом останнього), не відноситься до підприємницької. Тут зазначено, що суб'єктом туристичної діяльності у сфері сільського та сільського зеленого туризму є фізичні особи (сільські господарі та члени їх родин), які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) туристів у власному житловому будинку сільського господаря.

У зв'язку з цим, з однієї сторони — не потрібно реєстрації чи якихось спеціальних документів для ведення цієї діяльності, з другої сторони — щоб визначити критерії, за допомогою яких можна б було відрізнити сільський туризм від інших видів діяльності, необхідно законодавчо закріпити ряд вимог до житла та до власника житла, який надає послуги із сільського туризму.

Для цього в області запроваджено систему добровільної категоризації сільських садиб, категорії та умови проведення категоризації.

На сьогодні в Україні основною перешкодою в розвитку сільського туризму є неврегульоване законодавство та немає нормативно-правової бази, на яку б опирався цей вид туризму. Основним законодавчим документом, який координує і регламентує роботу в цій сфері, є Закон України „Про особисте селянське господарство», у якому зазначено, що діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства (а сільський зелений туризм є структурним елементом останнього), не відноситься до підприємницької. Тут зазначено, що суб'єктом туристичної діяльності у сфері сільського та сільського зеленого туризму є фізичні особи (сільські господарі та члени їх родин), які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) туристів у власному житловому будинку сільського господаря.

У зв'язку з цим, з однієї сторони — не потрібно реєстрації чи якихось спеціальних документів для ведення цієї діяльності, з другої сторони — щоб визначити критерії, за допомогою яких можна б було відрізнити сільський туризм від інших видів діяльності, необхідно законодавчо закріпити ряд вимог до житла та до власника житла, який надає послуги із сільського туризму.

Для цього в області запроваджено систему добровільної категоризації сільських садиб, категорії та умови проведення категоризації. Категоризація приватних садиб забезпечує:

- прозорість пропозиції для клієнта;

- контроль якості туристичного продукту;

- різноманітність пропозиції туристичних послуг та різницю в ціні.

Система категоризації повинна використовуватись організаціями, які займаються рекламою садиб, і передбачає відповідність якості та ціни продукту (послуги). Такими організаціями можуть стати в області неприбуткові організації — Регіональний туристично-інформаційний центр та створені в районах туристично-інформаційні центри, які розроблятимуть та впроваджуватимуть процедури, що забезпечать підвищення якості туристичних послуг — сертифікацію сільських садиб, маркування та стандартизацію маршрутів, встановлення лайтбоксів (знаків якості), створення та підтримку систем он-лайн бронювання.

Запровадження категоризації засобів розміщення (об'єктів, в яких регулярно або час від часу надають послуги розміщення для ночівлі) повинно стати черговим кроком стимулювання розвитку сільського зеленого туризму в сільській місцевості, а відтак додатковим надходженням коштів для жителів села, поліпшення ситуації з працевлаштуванням. Це, водночас, і стимул щодо збереження екологічно чистого довкілля, що виступатиме неабияким чинником для зростання туристичної активності у селах, зокрема, збільшення кількості зарубіжних споживачів сільських туристичних послуг в Україні, і запорука маркетингового успіху. А за великим рахунком — одна з передумов соціально-економічного розвитку села.

Розроблена система категоризації служить керівництвом для експертів з оцінки відповідності вимогам категоризації індивідуальних засобів розміщення на території області, що надають послуги проживання туристам.

У систему категоризації включено як вимоги до садиби і житлових кімнат (номерів), у яких проживатимуть туристи, приміщень загального користування, так і вимоги до умов проживання та якості надаваних послуг.

Підставою норм категоризації, які визначено в цій системі, є матеріальна база послуг, яка охоплює тільки частину елементів, що характеризують якість обслуговування в індивідуальному засобі розміщення.

У процедурі деталізовано окремі вимоги щодо кваліфікаційної підготовки працівників, задіяних у процесі прийому та обслуговування туристів і надано ряд рекомендацій щодо підвищення їх фахової майстерності, формування умінь та навичок ефективної роботи.

Всі ці вище перелічені чинники можуть вплинути на якість обслуговування іноді, навіть, у більшій мірі, ніж технічне облаштування номера та індивідуального засобу розміщення в цілому. Навіть ті норми, що визначають специфікацію обладнання, облаштування тощо, не є жорсткими, оскільки досить обмежено регулюють якість і технічний стан цього обладнання. Однак ще більше розширення норм завадило б цілям пілотної категоризації індивідуальних засобів розміщення на території області.

Переваги категоризації: замість того, щоб вирізняти окремі істотні та детальні елементи обслуговування, такі як обладнання номерів, види послуг, якими клієнт зможе скористатися в індивідуальному засобі розміщення, можна поінформувати його про тип і категорію закладу, які в загальному, після дотримання визначених норм та процедури проведення категоризації будуть відповідати очікуванням як українських, так і іноземних туристів, тому що будуть прийнятними та зрозумілими з точки зору міжнародних стандартів.

Клієнтові, якому потрібно вибрати один із декількох подібних закладів, яких він ще не відвідував, визначення категорії дає необхідну попередню інформацію про ціни, розповідає про те, в якому закладі можна сподіватися нижчої або вищої якості послуг за встановлену на них ціну.

Категорія засобу розміщення для потенційного клієнта — це також і попередня гарантія того, що засіб розміщення був перевірений на відповідність асортименту та якості надаваних послуг до сертифікаційних норм.

Тому в багатьох країнах здійснюють офіційну категоризацію неготельних (індивідуальних) закладів розміщення, а там, де її немає, функціонують недержавні системи категоризації, які використовують для інформування клієнтів.

Ознайомлення з типом і категорією закладу дозволяє уникати багатьох непорозумінь, що стосуються розбіжностей між сподіваннями клієнта та фактичним станом умов розміщення та надання задекларованих послуг.

Роль і основні завдання експерта з питань категоризації індивідуальних засобів розміщення

Першим та основним, що повинен зробити експерт — це оціни­ти пропоновані умови розміщення туристів в індивідуальних засобах розміщення відповідно до чинного „Положення про категорії засобів розміщення».

Другим завданням експерта є здійснити оцінку пропонованого продукту гостинності з точки зору потенційного туриста та переконатися, що цей продукт відповідає встановленим вимогам і здатний задовольнити очікування туриста.

Третім завданням експерта є надання власникам будинків необхідної консультаційної підтримки про те, як зробити їхній продукт таким, щоб він відповідав встановленим вимогам та критеріям. Для того, щоб стати кваліфікованим та компетентним консультантом, експерт повинен бути дуже добре ознайомленим з вимогами та потребами туристів, встановленими стандартами та вимогами до продукту, а також з критеріями та процедурами проведення оцінки.

Порядок здійснення добровільної категоризації індивідуальних засобів розміщення

Категоризація засобів розміщення здійснюється у добровільному порядку за заявою власника засобу розміщення або уповноваженої ним особи до Громадської ради з питань категоризації.

Після отримання заяви від власника засобу розміщення або уповноваженої ним особи до Громадської ради з питань категоризації, нею призначається експерт для виконання процедури оцінки відповідності.

Коли експерт завершить проводити оцінку, рекомендується спільно із господарем переглянути ще раз весь контрольний перелік, задати господарю необхідні запитання та уважно вислухати його відповіді і пояснення. Потім ще раз необхідно підкреслити усі переваги цього будинку та обережно, але твердо і чітко, зазначити наявні недоліки та невідповідності. Залежно від кількості виявлених недоліків, рекомендується спільно з господарем визначити можливі граничні терміни їх усунення, або ж пояснити йому, що його будинок не зможе отримати ту чи іншу категорію до того часу, поки виявлені недоліки не будуть повністю усунені. Після цього необхідно домовитись про дату проведення наступної перевірки та узгодити термін, протягом якого господар зможе це зробити.

Доцільно розділити усі невідповідності, чи сумнівні моменти на дві категорії: такі, що можна виправити, і такі, що не підлягають виправленню.

Якщо під час проведення процедури оцінювання виявлено, наприклад, що у санвузлі відсутнє мило або туалетний папір, у кімнатах неправильно застелена постіль чи відсутні кошики для сміття з вогнетривких матеріалів тощо, то, як правило, достатньо занести ці дрібні невідповідності до окремого протоколу, вказавши точну дату їх усунення і засвідчивши даний документ своїм підписом та підписом господаря (власника будинку), або ж уповноваженої ним особи.

Усі ті невідповідності та недоліки, які було виявлено під час проведення інспектування і погоджено з господарем, чітко і детально записуються експертом, щоб залишилося письмове підтвердження досягнутих домовленостей.

Міжнародний досвід показує, що, як правило, ці дрібні відхилення від вимог дуже легко і швидко усуваються ще до того часу, як засідатиме Громадська рада, яка на основі експертної оцінки присвоює ту чи іншу категорію.

Якщо ж виявлено значні відхилення, наприклад, у розмірах кімнат для проживання, обладнанні наявних санвузлів тощо, то, як правило, господарю доцільно порекомендувати можливі варіанти, пов'язані з присвоєнням нижчої категорії з можливістю її дострокового перегляду після їх усунення, або ж вилучення тих чи інших кімнат, які не відповідають умовам та вимогам з числа тих, які подаються для експертної оцінки.

Для проведення комплексної експертної оцінки необхідно зробити до 10-12 фотографій як ззовні (фасад будинку, загальний вигляд садиби), так і кімнат та санвузлів і кухні.

Фотографії додаються підписаними із зворотної сторони в окремому конверті разом із заповненою анкетою та протоколом про терміни усунення виявлених невідповідностей вимогам категоризації (якщо під час проведення інспектування виникла необхідність такий складати).

Рішення про присвоєння категорії приймається Громадською радою з питань категоризації засобів розміщення

Сертифікати видаються в результаті проведеної перевірки (аудиту) послуг та умов сільських садиб на основі розробленого положення про категорії садиб. Оцінка якості послуг сільських садиб проводиться за 11-ма критеріями, які містять 126 показників. Положенням передбачено три категорії приватних будинків, що працюють у сфері сільського зеленого туризму, найнижча — перша, найвища — третя. Категорії позначаються стилізованими зображеннями ялинок зеленого кольору. Кожен господар отримав лайтбокс для розміщення ззовні на садибі. Цей знак містить логотип, який являє собою зображення вершини гори, гуцульської хатини, вікно якої стилізоване під квітку з чотирма пелюстками, та паркана біля хатини. Вершина гори символізує Українські Карпати, хатина — садиби сільських господарів у якості засобів розміщення, а пелюстки квітки — чотири пори року.

Глосарій

Індивідуальні засоби розміщення — власне житло, в якому за плату або безоплатно надають обмежену кількість місць (не більше 10); у цьому разі всі одиниці розміщення (кімната, житло) є незалежні і їх займають туристи або господарі, які використовують це житло протягом обмеженого проміжку часу як другий будинок або будинок для відпочинку (дачу).

Індивідуальні засоби розміщення:

1) орендовані засоби розміщення:

    а) кімнати, орендовані в сімейних будинках;

    б) житло, орендоване у приватних осіб або через агентства;

2) інші типи індивідуальних засобів розміщення:

    а) неосновне власне житло;

    б) житло, що його надають безоплатно родичам та знайомим;

    в) інші індивідуальні засоби розміщення туристів.

Аналогічні готелям засоби розміщення — підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, зокрема щоденне заправляння ліжок, прибирання кімнат та санвузлів (наприклад, пансіонати, будинки відпочинку, туристичні бази тощо).

Помешкання, призначені для відпочинку — колективні засоби розміщення, що мають єдине керівництво і надають обмежені готельні послуги, крім щоденного заправляння ліжок та прибирання житлових приміщень (комплекси будинків, організовані як житло).

Читайте також:

Мінеральні води
Асоціація економічного розвитку Івано-Франківщини
Історичні атракції
Івано-Франківська обласна організація Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні
Косів
Карпатський трамвай
Яремче
Клімат
Водоспади
Види туризму

Новини

Проект
18.08.2008
Вдячне Прикарпаття

Анонс

Озера

Карпатські озера за способом виник­нення поділяються на льодовикові (Герешаска, Несамовите, Бребенескул, Драгобратське, Марічейка, Нижнє), вулканічні (Ворочівське, Липовецьке, Синє) та завальні (Синевир, Озірце).