Галич

Місто Галич сьогодні — це невеличкий районний центр на Прикарпатті, який розташований на трасі Львів — Івано-Франківськ, за 115 км від Львова і 25 км від Івано-Франківська. В місті проживає майже шість тисяч жителів. Працює п'ять промислових підприємств, в основному будівельної та переробної галузі. Крім промислових підприємств, на території міста знаходяться Галицький держлісгосп, районний вузол зв'язку, РЕМ, приватне підприємство „Галич-Холдінг», ВАТ „Міжрайпостач». У сфері торгівлі працює 54 суб'єкти підприємницької діяльності. У Галичі знаходиться дві продовольчих гуртовні. Торгівлю нафтопродуктами забезпечує ВАТ „Івано-Франківськнафтопродукт», товарообіг якого становить понад 10 мільйонів грн. на рік. Нині на території міста діють дві загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів, музична, художньо-реміснича школи, а також два дошкільні заклади. Є в місті Народний дім та клуб, чотири бібліотеки. У Галичі знаходиться районна лікарня та поліклініка, три аптеки і три аптечні кіоски.

Про місто

Давній Галич — унікальна історико-археологічна пам'ятка всеукраїнського та всесвітнього значення. На відміну від інших міст України, де культурний шар минулих років уже майже повністю знищений сучасними будівлями, підземними комунікаціями, княжий Галич ще зберігає скарби матеріальної культури.

Враховуючи загальнонаціональну роль Галича у становленні та утвердженні української державності у 1994 році Указом Президента України в місті створено Національний заповідник „Давній Галич», науковці якого нині займаються виявленням, дослідженням, реставрацією, збереженням та популяризацією культурної спадщини давнього Галича. На даний час на заповідних територіях міста та в його довкіллі (площа понад 80 квадратних кілометрів) зосереджено майже 300 пам'яток долітописної та літописної історії стольного у минулому града. Нині вони знаходяться під охороною держави.

Місто Галич сьогодні — це невеличкий районний центр на Прикарпатті, який розташований на трасі Львів — Івано-Франківськ, за 115 км від Львова і 25 км від Івано-Франківська. В місті проживає майже шість тисяч жителів. Працює п'ять промислових підприємств, в основному будівельної та переробної галузі. Крім промислових підприємств, на території міста знаходяться Галицький держлісгосп, районний вузол зв'язку, РЕМ, приватне підприємство „Галич-Холдінг», ВАТ „Міжрайпостач». У сфері торгівлі працює 54 суб'єкти підприємницької діяльності. У Галичі знаходиться дві продовольчих гуртовні. Торгівлю нафтопродуктами забезпечує ВАТ „Івано-Франківськнафтопродукт», товарообіг якого становить понад 10 мільйонів грн. на рік. Нині на території міста діють дві загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів, музична, художньо-реміснича школи, а також два дошкільні заклади. Є в місті Народний дім та клуб, чотири бібліотеки. У Галичі знаходиться районна лікарня та поліклініка, три аптеки і три аптечні кіоски.

З 1997 року Галич входить в Асоціацію малих міст України, яка об'єднала в своєму складі ще 18 міст і містечок нашої держави, що тісно співпрацюють у питаннях бюджетного законодавства, соціально-економічного розвитку, охорони природи тощо.

У 2002 році відбулося спільне засідання представників малих міст Західної України, Державної туристичної адміністрації України та Дослідного інституту „Трайєнгл» (RTI), на якому підписано Угоду про співпрацю в галузі соціально-економічного розвитку малих міст Західної України і розвитку туризму та ремесел.

Символіка

Герб

В геральдичну композицію великого герба Галича введено такі елементи та символи: малий герб Галича, який підтримують із двох сторін грифон і лев. Грифон — охоронець землі і небес. Лев — символ сили і влади. Інтерпретований орнамент із церкви пророка Іллі та церкви святого Пантелеймона переплетений жовто-блакитною стрічкою символізує приналежність галицьких земель до усієї Української держави. Вежа магдебурзького права нагадує про те, що Галичу був наданий такий титул. Дата першої письмової згадки про Галич — 898 рік.

Прапор

Прапор міста — це синє полотнище(150см х 90 см), на якому зображений розквітлий хрест з графіті храму Святого Пантелеймона.

Гімн

ВІЧНО!

Музика Остапа ГАВРИША, слова Василя КРУКА

Наш меч до Волі не ржавів,

Заоре рало на врожай землицю.

Знов храми дзвоном, златом куполів,

Вітають древню Галицьку столицю!

О, перехрестя, збите копитами,

Тут княжа рать стояла на життя.

Нас хрест з-за липи проводжа світами,

Щоб повернути Галич з забуття.

З віків вернувся в Галич славний князь Данило,

Його корона вічна в галицькім гербі.

Гуртує розум Осмомислі воєдино

Народ могутній в праці, злагоді й добрі.

Наш меч до Волі не ржавів,

Заоре рало на врожай землицю.

Знов храми дзвоном, златом куполів,

Вітають древню Галицьку столицю!

Дністер вербові розплітає коси,

І спраглий кінь до водопою йде.

За пагорб ляже сонце на покоси,

Ми тут живем! І вічно так буде!

Наш меч до Волі не ржавів,

Заоре рало на врожай землицю.

Знов храми дзвоном, златом куполів,

Вітають древню Галицьку столицю!

Синів обніме батько Київ давньовіких,

Гордись, Вкраїно, їх підняті знамена,

Єднай нащадків, Боже, Мудрих і великих,

Благослови Державі многії літа!

Історія

Є в Україні міста, яким випала звичайна доля, але є й такі, слава яких пережила сторіччя. До них, безперечно, належить Галич. Власне він, поряд з Києвом, Черніговом, Новгородом, іншими столичними містами Київської Русі, впродовж кількох сторіч був зосередженням найвищих досягнень давніх русичів-українців. Особливо визначною була його роль в житті Південної Русі в епоху монголо-татарського поневолення, коли Галич, по суті, підхопив із рук розореної столиці — золотоглавого Києва — знамено давньоруської державності й протримав його до 40-х років ХІV сторіччя.

Виник Галич на мальовничих пагорбах Дністра, у межиріччі його правих приток — річок Лімниці та Лукви, на місці поселень первісних слов'янських племен. Про це свідчать археологічні пам'ятки — німі свідки перебування тут літописних уличів, тиверців, білих хорватів.

Пітьма сторіч покриває імена тих, хто закладав перші підвалини града — резиденції невідомих нам сьогодні вождів племінних об'єднань, насипав оборонні вали, які кільцем охоплюють прадавнє городище. І лише літописна Галичина могила, яка донедавна, немов загадковий німий сторож, охороняла спокій наших покійних предків, свідчила: жив на цих землях державний муж, ім'я якого було нерозривно пов'язане з історією міста.

Галич... Протягом багатьох сторіч ламають свої списи-пера маститі вчені, намагаючись пояснити таємницю походження назви міста. Та до спільної думки не приходять. Адже населених пунктів з назвою Галич є кілька, починаючи від міста районного центру в Костромській області Російської Федерації, і закінчуючи маленьким селом біля м. Підгайці Тернопільської області на Україні. Однак ці міста, містечка, села з назвою Галич з'явилися в різних місцевостях світу значно пізніше, ніж головне місто удільного князівства ХІІ сторіччя — Галич над Дністром.

Саме князівство повело свій родовід від знаменитого Любецького з'їзду князів 1097 року. Згідно з його рішенням, Галич і Галицька земля переходили в управління нащадкам князя Ростислава Володимировича, онука київського князя Ярослава Мудрого.

Здавалося, що невелемовний звід Київського літопису надійно обґрунтовував припущення окремих дослідників щодо виникнення міста у наприкінці ХІ сторіччя. Та, насправді, історія розпорядилася по-іншому. Відомий археолог Ярослав Пастернак стверджував: документальні згадки про Галич у західноєвропейських хроніках дають змогу перенести дату виникнення міста ще на двісті років назад. І твердження археолога не були голослівними. Адже, власне він у 30-х роках ХХ сторіччя у лісі «Діброва» біля галицького городища виявив поховання угорського вершника, що підтвердило запис угорського літописця про перебування угрів у Галичі 898 року. Ця дата і стала підставою для відзначення у 1998 році 1100-річчя міста.

Віддати шану стольному містові могутніх Галицьких князів прибули тисячі гостей з усієї України та зарубіжжя. І приїхали вони на давню галицьку землю, щоб ближче ознайомитися з історичним містом, пройти дорогами сторіч, оглянути місця, де починалась державність України, де і сьогодні витає дух незалежності, лицарської честі наших предків.

Та повернімося до минулого. Від 40-х років ХІІ сторіччя ГАЛИЧ — столиця Галицького князівства, історія якого сповнена героїчних і драматичних подій. У мініатюрі вона нагадує історію всієї Київської Русі-України. Де були нестримні бажання Галицьких князів до авторитаризму, сепаратизм удільних князів і бояр, їх нескінченна боротьба за Галич, народні рухи, піднесення і кризи.

Упродовж ХІІ — першої половини ХІІІ ст. на історичній арені виступали такі полі¬тичні діячі Галицької землі, як Володимир Володаревич і Ярослав Осмомисл, Роман Мстиславич і Данило Романович, прозваний Галицьким. Власне, вони в часи боярських чвар і розбрату, зазіхань неспокійних сусідів на багаті галицькі землі гідно тримали авторитет свого князівства.

Найвищого розквіту Галич і Галицька земля досягли завдяки двом видатним історичним постатям — Ярославові Осмомислові і Данилові Галицькому.

Ярослав Володимирович, прозваний за свій розум і мудру державну політику Осмомислом (той, що знає вісім мов) правив у Галичі з 1153 до 1187 року. Власне за його княжінні у місті та околицях було за¬початковано будівництво величних білокам'яних храмів та монастирів, які стали центром книжництва і духовності галичан. Архітектурні пам'ятки тієї доби свідчать про неповторний, яскраво виражений ха¬рактер галицької архітектурної школи, який визначався самостійністю художньої думки. Сама техніка бу¬дівництва Галицьких кам'яних споруд та храмів дуже відрізнялася від будівельної техніки, скажімо, Придніпров'я. Основним будівельним матеріалом Галича був дуже якісний місцевий білий вапняк. Усі будівлі зводили на бутових фундаментах. Стіни, стовпи, арки, склепіння мурували з добре обтесаних і скурпульозно підігнаних блоків білого каменю. Підлоги будівель викладали візерунчастими поливними плитками. Вишуканою фантазією і майстерністю вирізнялися тонкі керамічні плитки, якими облицьовували стіни літописного Успенського собору. На них галицькі митці зображували грифонів, птахів, звірів, прикрашали вигадливим орнаментом.

Зодчі Галича своїм талантом дивували східну і західну Європу. Вони творили шедеври, обробляючи камінь і прикрашаючи ним Божі Храми. Власне вони створили оригі¬нальну Галицьку архітектурну школу, поєднавши візантійський та романський стилі на основі місцевої будівельної традиції. Основна її риса — велика різноманітність архітектурних типів. Крім характерного для древньої Русі хрестовобанного типу, представленого у Галичі чотиристовпними храмами (Успенський собор, церкви св. Пантелеймона і Спаса) для Галича були характерні й невеликі однонефні та одноапсидні храми і ротонди, які були помісними храмами могутніх галицьких бояр, оборонні посади і замки яких творили зовнішнє оборонне кільце великого Галича.

А обороняти було що. Площа міста не обмежувалась лише невеликою укріпленою частиною, залишки якої досі збереглися у сучасному селі Крилосі. Боярські й монастирські садиби, ремісничі оселі, сторожові застави простягалися аж до Дністра, де була княжа пристань. Саме тут, на водній дорозі, яка пов'язувала Галич з країнами Чорноморського і Середземного басейнів і виник сучасний Галич.

Вигідне розташування, близькість до західних сусідів — Польщі та Угорщини, з одного боку, сприяло економічному та культурному розвиткові міста, а з іншого — нераз спричинялося до державно-політичних криз. Протягом багатьох років Галич був центром політичної нестабільності. А винуватцями цього були неспокійні галицькі бояри, які вели зі своїми князями тривалу боротьбу за політичну першість. Бояри то запрошували на галицький стіл давньоруських князів, зокрема, Мстислава Удатного і Данила Романовича, то організовували проти них змови і віддавали Галич до рук угорського короля Андрія ІІ і його сина Коломана. Тоді палали житлові квартали міста, білокам'яні церкви та монастирі ставали аре¬ною кривавих боїв, самі галичани в міжусобицях убивали галичан.

Край боярській смуті поклав князь Данило. Його батько, волинський князь Роман Мстиславович, об'єднавши Галицьке та Волинське князівства, створив державу, яка отримала визнання та авторитет в усій Європі. Він так провадив внутрішню і зовнішню політику, що у Галицько-Волинському літописі його згадують як доблесного полководця, розумного політика і талановитого адміністратора. Його син Данило у важкій боротьбі з внутрішніми та зовнішніми ворогами зміцнив князівство, сприяв його економічному і культурному розквіту. В українській історіографії Данила Романовича вважають найвидатнішим галицьким правителем. Він домігся значного піднесення соціально-економічного і культурного рівня Галицько-Волинської держави. Розбивши 1232 року угрів, а 1237 року — німецьких рицарів, він утвердив себе як надійний оборонець галицької землі, володар, що в своїй політиці опирався на всі патріотично налаштовані верстви населення — бояр, міщан, ремісників, купців, селян. Особливе визнання Данило Галицький отримав восени 1253 року, коли його коронував Папа Римський Інокентій ІV.

У Галичі творилася культура європейського зразка. Саме від Галича пролягла дорога дочки князя Ярослава Осмомисла — Ярославни, тугу якої за князем Ігорем так майстерно описав автор «Слова о полку Ігоревім». З Галича пішли дорогою у безсмертя книжник Тимофій, співець Митуса, умілець Авдій. Тут писали перші рядки Галицько-Волинського літопису, укладали державні документи, збірники законів, переписували книги. З книгозбірні галицьких князів до нашого часу дійшли Христинопільський Апостол, Галицьке та Добрилове Євангелія, визначні твори іконопису. Як свідчать численні археологічні знахідки, написи-графіті на стінах Успенського кафедрального собору та храму Святого Пантелеймона, у місті проживало дуже багато письменних і освічених людей.

Та славу Галича, як міста високої культури, творили не тільки книжники і славнозвісні зодчі, а й галицькі ремісники. Їхню високу майстерність засвідчують ювелірні, гончарні, ковальські, скляні вироби, а також високоякісні предмети озброєння.

Про виробництво художнього скла у Галичі свідчать розкопані археологами на Золотому Тоці та монастирищі Юріївському майстерні з виготовлення та оброблення скла. Ще у 1939-1941 роках Ярослав Пастернак віднайшов в урочищі Юріївському вісім майстерень галицьких умільців. Окрім бляхарської, ковальської, гончарної робітень археолог розкопав чимало ливарних формочок, бронзових матриць і шлаків, які засвідчили перебування у місті ювелірів високого ґатунку. Виготовлені з дорогоцінних металів колти, браслети, персні, жіночі прекраси засвідчують досконалу техніку їх виконання і підтверджують високий рівень підготовки галицьких майстрів-ювелірів. Ориґінальним у декорі галицьких виробів, як справедливо вважав доктор мистецтвознавства, автор монографії «Мистецтво стародавнього Галича» Михайло Фіголь (на жаль, сьогодні покійний), є їхнє колористичне і тональне вирішення. Ця особливість і відрізняє їх від виробів інших тогочасних центрів, підтверджує місцеве походження.

Арсенал продукції ремісників Галича настільки багатий і різноманітний, що можна лише подивуватися майстерності творців. І нема нічого дивного в тому, що на Русі так високо цінували галицьку зброю, а у Європі — замки, виготовлені в Галичі.

На жаль, до нас не дійшли імена майстрів, з чиїх рук вийшли чудові перегородчасті емалі, різьблення кам'яних храмів, орнаменти на гончарних виробах. Та кожний, хто милується ними у Музеї історії давнього Галича, переконується, що галицькі ремісники були щедрі талантом і багаті душею.

Княжий Галич багатів і розвивався. Втім його поступальний розвиток у 40-х роках ХІІІ сторіччя зупинила монголо-татарська навала. Віроломність орди, підступність галицьких бояр змусила Данила Галицького перенести свою столицю до Холма. Галич поступово втрачає своє значення у внутрішній та зовнішній політиці. Сюди вже не прибувають посли іноземних країн, звідси не відправляють дипломатичних місій до країн Європи.

Та не занепало життя на окроплених чужоземною і рідною кров'ю теренах. В історії міста настав новий період. З політичним занепадом стольного Києва місто уже не могло бути основним центром церковної митрополії. Спадкоємцем Київської Русі в той час стала могутня Галицько-Волинська держава. Тоді й виникла потреба мати у стольному Галичі окрему митрополію. Нащадки Данила Галицького домоглися у царгородського патріарха згоди на її заснування 1303 року. В історії Галича почався новий, церковний період, який тривав аж до 1391 року.

«Багато води сплило Дністром, — пише у книзі «Архітектурна спадщина давнього Галича» Юрій Лукомський, — як Галич вигравав на сонці золотими і срібними шоломами бань та верхів чисельних храмів, палаців і веж. Сумна доля спіткала величну столицю славних українських князів. Не має такого закутку, де б було пролито так багато сліз і крові, як тут, на берегах Дністра. Тому не дивно, що в цій мальовничій місцевості, яка дала назву всьому нашому краю — Галичині — не побачимо зараз перлин галицької архітектури. Всі вони, крім церкви святого Пантелеймона, стерті з лиця землі...«

Мовчать, сховані у землю залишки середньовічних храмів... Поховання невідомих князів чи бояр у кам'яних саркофагах, які відкрили археологи, не назвуть імен тих, хто тупив мечі об «шоломи латинськії». Не чути нині тут співу дружинників і відправ ченців, не дзвенять молоти зброярів, долота каменетесів...

Прагнучи стерти з лиця землі сліди і пам'ять про колишній стольний град України, нові правителі краю після Кревської унії 1385 року вирішили перенести столицю могутньої Галицько-Волинської держави в інше місце, що й зробили наприкінці ХІV сторіччя. Нове місто постало на місці княжої пристані й великої торговиці на Дністрі. Новоутворений Галич 1374 року одержав Магдебурзьке право і став центром Галицької землі у складі Руського воєводства. Тоді ж почалося будівництво Галицького замку на місці княжого укріп-лення ХІІ-ХІІІ сторіч.

Та пам'ять про славу Галича не вмерла. Галицькі міщани у важких умовах іноземного панування зберегли свою прадавню культуру, традиції, вели постійну боротьбу за своє соціальне і національне визволення. 1490 року вдарили у ворота Галицького замку повсталі селяни під проводом Мухи. 1613 року міщани Галича і його передмість вітали запорозьких козаків, які йдучи походом по Галичині громили польську шляхту.

Галичани особливо активно долучались до визвольної боротьби українського народу (1648-1654) під проводом Богдана Хмельницького. На Прикарпатті знамено повстання першими підняли жителі с. Викторів, що поблизу Галича, Гнат Височан і його син Семен, якого соратники прозвали «Хмельницьким Галицької землі».

Знищивши шляхетські укріплення 1649 року, козаки Семена Височана за підтримки міщан здобули Галич. Страшною була помста шляхти. Лише у Галичі було замучено майже п'ять тисяч повстанців. Здавалося, що ця розправа навіки уб'є бажання галичан до волі, відродження...

«Весна народів» — 1848 рік — своїм відлунням докотилася і до Галича. Протягом 1848-1850 років свідомі галичани піднімали у місті народну освіту, надсилали свої дописи до першої української газети „Зоря Галицька». А в пам'ять про скасування панщини чи не в кожному селі на околиці Галича були збудовані хрести та каплички.

Визначні діячі Галичини славили давній Галич. Про княже місто, славну столицю Галицько-Волинської держави писали співавтори знаменитого альманаху «Русалка Дністровая» — Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. Про Галич писав і відомий письменник-просвітитель Антін Могильницький. Ще будучи студентом, 1875 року у Галичі побував Іван Франко. А професор Львівського університету Ізидор Шараневич спільно з о. Левом Лаврецьким розкопали кілька пам'яток княжого міста. На початку ХХ сторіччя в Галичі побував молодий тоді ще історик Іван Крип'я¬кевич, який згодом написав одну з перших монографій про Галицько-Волинське князівство.

У другій половині ХІХ — упродовж ХХ сторіч долею княжого міста цікавилось чимало відомих археологів, краєзнавців, літераторів. Саме завдяки їхній праці постав перед нами у всій красі княжий град — стольне місто Галич.

У наш час пам'ять про давню велич Галича зберігають писемні пам'ятки, залишки потужних укріплень, архітектурні споруди, історичні назви урочищ, де колись стояли монастирі, княжі й боярські тереми, жили ремісники. Понад сторіччя проводять тут археологічні дослідження, але підземний архів Галича ще не вивчений.

Про це свідчать результати досліджень комплексної науково-дослідницької експедиції Національного заповідника «Давній Галич», роботою якої керує генеральний директор-науковий керівник Олександр Береговський, а науковими консультантами є відомі вчені — член-кореспондент НАН України доктор історичних наук Володимир Баран та доктор мистецтвознавства Олександр Федорук.

Національний заповідник «Давній Галич», десятиріччя створення якого будемо відзначати в листопаді цього року, став справжнім науковим центром, який займається виявленням, дослідженням, збереженням та популяризацією історії давнього Галича. Сьогодні під охороною держави на площі майже 80 квадратних кілометрів міститься цілий комплекс історичних, архітектурних та археологічних пам'яток, які дбайливо охороняють, реставрують та музеєфікують щоб зберегти їх для нащадків.

Поважні гості зі всього світу залюбки приїжджають у стольне місто Галич. Їх завжди хлібом та сіллю зустрічають галичани. Отож, ласкаво просимо до Галича! Місто короля Данила Галицького чекає на Вас, шановні друзі!

Економіка

В м.Галичі стабільно працює 5 промислових підприємств в основному будівельної та переробної промисловості: ВАТ Макас"(сирзавод), ВАТ «Механічний завод», ЗАТ Комбінат будівельної індустрії, ТзОВ «Галицька друкарня», ДП ДАК «Хліб України» а також «Галицький держлісгосп"(площа лісових насаджень — 76.0 га). За останні три роки невелику кількість продукції випустили «ВАТ «Механічний завод», комбінат будівельної індустрії, друкарня. В місті діє 56 підприємств роздрібної, гуртової торгівлі та громадського харчування. Також працює ринок (площею 0,42 га) на 50 торгових місць, який обслуговує приватне підприємство «Галич Холдінг». Побутове обслуговування забезпечують ОП «Новинка», жіноча перукарня «Чарівниця» чоловіча перукарня, ремонт взуття, ПП «Взуттєвик». В Галичі функціонує 3 підприємства житлово-комунального господарства, зокрема:

- Галицький КПП;

- Галицький ВЖРЕП (житлово-експлуатаційне підприємство);

- КП «Галичводоканал»

Останні роки житлово-комунальне господарство є найбільш технічно відсталою галуззю економіки з багатьма проблемами. Однак за останні три роки міська рада при допомозі райдержадміністрації та районної ради придбали 8 одиниць нової техніки це сміттєвоз, екскаватор, автогрейдер, трактор для прибирання та з збирання сміття, автомобіль по обслуговуванню водопровідно — каналізаційних систем, авто вишка. За власний кошт дві одиниці техніки , а саме: УАЗ бортовий, РАФ.

Великий об"єм робіт зроблено на водопровідних системах та очисних спорудах. Якщо в 2001 році працювало тільки одна каналізаційна установка то в цьому році працюють всі п"ять. Технічно вже зроблено, залишилось на цей рік благоустрій очисних споруд. На сьогоднішній день вода в місто подається цілодобово, за винятком аварійних ситуацій на водопроводах.

Проведено реконструкцію водопроводу Шевченкове-Галич, водозабір Шевченкове при заміні чавунних та металічних труб на пластмасові. Закуплено більше 5 кілометрів пластмасових труб. Вже замінено і експлуатується більше 4,5 кілометра. Практикуємо в місті де стаються пориви проводити заміну на нові пластмасові труби. Проведено реконструкцію і самого водозабору, почищено свердловини, замінено насоси на більш економічні.

Структура використання земель міста

Районним відділом земельних ресурсів проводиться робота по реалізації земельної реформи, яка є складовою частиною економічної реформи. Зокрема забезпечується облік та перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну власність громадянам, а також в оренду і користування юридичними та фізичними особами, контроль за раціональним використанням та охороною земель, ведення земельного кадастру.

Загальна площа міста становить 2481,1 га, з них сільськогосподарських угідь -1452,2 га, ріллі — 1032,112 га, багаторічних насаджень — 32 га, сінокосів — 149,7 га, пасовищ — 196,90 га. Лісові землі міста складають 370,4 га. Землі водного фонду (без врахування боліт) складають 118,7 га з них під ставками — 0,5 га, природними замкнутими водоймами — 9,0 га, штучними водосховищами — 0 га. Забудовані землі становлять 487,7 га. В місті здійснюється приватизація земельних ділянок громадянами для ведення сільського господарства, присадибних ділянок.

На даний час в користуванні і власності громадян знаходиться 553,17 га з них с/г угідь — 492,78 га в тому числі ріллі — 425,9 га, багаторічних насаджень — 50,2 га, сіножатей — 5,22 га, пасовищ — 11,46га. Використали своє право на приватизацію земельних ділянок 1912 громадян. Загальна площа приватизованих земельних ділянок становить 498,65 га, а саме:

- для ведення житлового будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель — 106,3 га;

- особистого селянського господарства — 386,7га;

- для ведення садівництва — 5,7 га;

- дачного і гаражного будівництва — 1,2 га.

У користуванні сільськогосподарських підприємств м. Галич знаходиться 344,48 га сільськогосподарських угідь. Більше 80% площі засіяна зерновими культурами. На сьогоднішній день в місті нараховується 223 власники земельних часток (паїв), які отримали сертифікати на земельну частку (пай) на 446 га розпайованих земель. Всього виготовлено державні акти на право приватної власності на землю власників земельних паїв — 223. Проводиться робота по формуванню ринку землі в місті. Станом на 01.06.2006 року проведено продаж 10-ти земельних ділянок несільськогосподарського призначення загальною площею 1,1011га на суму 37361,87 грн. Грошова оцінка земель населеного пункту застосовується для регулювання земельних відносин при передачі земель у власність, у спадщину, при даруванні, визначенні ставок земельного податку та орендної плати. Станом на 1.06.2006 року з 1032,12 га ріллі 804,2 га було залучено в обробітку сільськогосподарськими підприємствами, фермерами, населенням міста. Одним з заходів економічного стимулювання товаровиробників сільсько-господарської продукції щодо раціонального використання земельних ресурсів є звільнення від плати за землю тих площ сільськогосподарських угідь, які проектами передбачені внести в тимчасову консервацію або виведені з активного обробітку з метою залуження.

Екологічний стан

За традиційними показниками забруднення природного середовища місто Галич не є в найгіршому стані у порівнянні з іншими містами області. Однак це не свідчить ні про відсутність, ні про незначимість екологічних проб-лем. Їх не менше і вони не менш болючі, ніж у інших містах, але специфічні. З розвитком прогресу прийшла біда і в цей край. Вже ніхто не п'є воду просто з Дністра, як колись. Правда ситуація не катастрофічна, але не треба чекати катастрофи, щоб почати рятувати природу. Дністер — це унікальна річка, вона може сама себе підтримувати в доброму стані. Сукупне антропогенне навантаження на басейн р. Дністер само по собі надмірне, але крім того, завжди лишається небезпека екстремальних екологічних ситуацій. Вони можуть виникати через різке зменшення або збільшення стоку Дністра, котрий взагалі відзначається надзвичайно непостійним гідрологічним режимом, що зумовлено формуванням його стоку переважно за рахунок атмосферних опадів при тому, що майже половина його формується в гірській частині басейну. Загрозу несуть в собі не тільки повені, але й погіршення якості води в бездощові періоди. В місті Галичі нараховується 5 очисних споруд для очищення забруднених стічних вод загальною потужністю 1000 м.3. Також в р. Дністер скидаються стічні води з підприємств Львівщини. Калуський «Лукор» скидає води з великим вмістом солей в ріку вище міста Галича. За оцінкою спеціалістів, басейн Дністра нагально потребує розробки комплексу оздоровчих заходів і впорядкування водокористування. Однак, перш ніж приймати програму оздоровчих заходів, треба хоча б в загальному вивчити особливості взаємодій природних і антропогенних факторів на різних ділянках Дністра, розглядаючи його як велику, але єдину екологічну систему. Спостерігається виснаження водоносних горизонтів внаслідок розробки кар'єрів, що призводить до пониження рівня води в криницях і погіршення її якості.

За останні 25 років були проведені значні, однак екологічно необґрунтовані, об'єми робіт по осушенню перезволожених земель. Знищення боліт, осушення заплавних земель, зміна напрямку і поглиблення русел потоків і малих річок призвели до прискореного скидання води в гідрографічну річкову мережу і, як наслідок, до втрати природних регуляторів і резерватів води, обміління річок.

Нераціональне використання земельного фонду, порушення балансу в структурі угідь, розміщення орних земель на крутих ерозійно-небезпечних схилах, застосування прямолінійної організації території сільськогосподарських угідь призвели до активізації водноерозійних процесів. З розораних до самого урізу води схилів талими і дощовими водами в річки та інші водойми змивається ґрунт, добрива, отрутохімікати, що призводить до замулення водних об'єктів, забруднення і погіршення якості природних вод.

Трохи кращий стан ведення лісового господарства. Загальний стан лісів задовільний. Посадка лісових культур йде вслід за вирубкою. Молодняки становлять 38%, середньовікові — 11,6%, пристигаючі і стиглі — відповідно 7 і 9 %.

Галицький держлісгосп, Галицьке УТМР є головними користувачами мисливських угідь. Як окрема галузь господарства, мисливство не сформувалося. Другорядне, підсобне становище мисливського господарства, браконьєрство негативно впливає на чисельність мисливської фауни. Так, в Галицькому держлісгоспі щільність козулі на 1000 га менша від оптимальної в 4 рази, кабана — в 5 разів. Не краще становище з рибними запасами.

Не дивлячись на сприятливі умови нересту, зимівлі риби, менше її стало практично у всіх водоймах, зокрема і у Дністрі.

Донедавна в місті нараховувалось 5 підприємств обробної промисловості, серед якої: харчова промисловість, металургія та оброблення металу, виробництво будівельних матеріалів та друкованої продукції.

Інший напрямок промисловості — це переробка сільськогосподарської продукції. Діє ціла мережа підприємств по переробці сільськогосподарської сировини. Створена база будівельної індустрії, зокрема виробництва будівельних матеріалів.

Поряд з цим соціальна реакція на екологічні проблеми в місті є досить слабкою, що на фоні розвинутих демократичних суспільств виглядає досить парадоксально. Глибоких і всебічних досліджень соціальних та економічних втрат від забруднення навколишнього середовища та широке інформування громадськості про результати цих досліджень в районі не проводилося.

Заповідні території

На території міста знаходиться Галицький національний природний парк площею 8241,0 га, до складу якого входять понад 30 різноманітних територій та об'єктів-лісові угіддя Галицького держлісгоспу площею 2595,5 га, долина річки Дністер, ставки та ряд джерел підземних вод, які мають особливу наукову, природоохоронну, рекреаційну та освітньо-виховну цінність.

Правою притокою ріки Дністер є ландшафтний заказник місцевого зна-чення ріка Лімниця з водоохоронною смугою вздовж берегів шириною 100 м. Вона є цінним джерелом чистої питної води в даний час і на перспективу, має сприятливі умови для життя, нересту і розвитку цінних видів риб: рибця, морени, гірської форелі, а також примноження цінних хутрових звірів та водоплавних птахів. На всій протяжності долина ріки Лімниці цінна в естетичному та рекре-аційному відношенні. Однак ріка потерпає від значного антропогенного наван-таження, береги її засмічені побутовими та промисловими відходами, мають місце непоодинокі випадки миття машин в ріці, забору гравію та інші порушення заповідного режиму.

Технічна інфраструктура

Водопостачання

В даний час у м.Галичі функціонує виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (КП «Галичводоканал»), до функцій якого входить водопостачання та водовідведення м. Галич. Загальна довжина каналізаційних мереж м. Галича складає 3,8 км. Функціонує дві каналізаційно-насосні станції, очисна споруда. На водозаборі «Шевченкове» функціонує п'ять свердловин. Загальна довжина водопровідних мереж становить 14 км. Водозабір, який постачає щодоби 500 куб. м води, знаходиться в доброму стані і якість води відповідає вимогам стандарту. З травня 2001р. по листопад 2006р. водоканалізаційним господарством виконаний великий обсяг робіт по зменшенню витрат питної води:

- замінено 1200 м сталевих будинкових вводів на пластикові, що становить 48 %;

- замінено 4,5 м сталевих центральних водопроводів на пластикову трубу;

- замінено 1400 м сталевих водопроводів до станції ІІ-го підйому;

- встановлено 400 будинкових лічильників, що становить 75%.

Історико-архітектурні пам'ятки та туризм

Місто Галич володіє туристично-рекреаційним потенціалом, який поки що використовується не в повній мірі. Створення у 90-х роках Держкомтуризму та прийняття Закону України «Про туризм», створення в регіоні Національного заповідника «Давній Галич», відзначення у 1998 році 1100-річчя Галича, що супроводжувалось цілим комплексом робіт по благоустрою міста, реставрацій та музеєфікацій його пам'яток дозволяє на нову основу поставити проблему створення в місті бази туристичних послуг, розширення туристично-рекреаційного потенціалу міста Галича і району в цілому.

Можливість створення і розвитку в місті такої бази повинно поєднуватись з розвитком відповідної інфраструктури і, в першу чергу, з розвитком Національного заповідника «Давній Галич». Тому туристична діяльність в місті значною мірою повинна бути пов'язана з роботою Національного заповідника «Давній Галич».

Національний заповідник «Давній Галич» (надалі Заповідник) створений на базі комплексу пам'яток історії та культури давнього Галича, поєднаних між собою спільною географічною територією та пов'язаних історично і ландшафтно. Територія Заповідника становить згідно його генерального плану 78 кв. км і містить цілий ряд пам'яток всеукраїнського та світового значення, більшу частину з яких досліджено і музеєфіковано. Це такі об'єкти як церква Різдва ХІV-ХVІ ст. у місті Галичі, церква Успіння ХVІ ст., каплиця Василія ХVІ ст. у селі Крилосі, унікальна церква св.Пантелеймона ХІІ ст. у селі Шевченкове, костел Кармелітів ХVІІ ст. з монастирським комплексом у смт. Більшівцях, митрополичі палати ХVІІ — ХІХ ст. — зараз будівля музею історії давнього Галича у Крилосі, де знаходяться фундаменти 14 літописних церков ХІІ-ХІІІ ст., літописна Галичина могила (зараз музеєфікована), залишки Галицького замку ХVІ-ХVІІ ст. (перебувають у стані часткової реставрації), Княжа криниця у с.Крилосі, залишки оборонних споруд княжого Галича, 231 пам'ятник археології від пізнього палеоліту до раннього середньовіччя, 8 історико-ландшафтних заповідних зон, органічно пов'язаних з пам'ятками історії, музеї історії Давнього Галича та народної архітектури і побуту Прикарпаття, ряд інших об'єктів. За емоційно-естетичним та пізнавальним значенням вони відносяться до категорії пам'яток, які найбільш охоче відвідують туристи.

Територія Заповідника знаходиться у надзвичайно вигідному положенні щодо шляхів сполучення (розміщення на міжнародній автомобільній трасі, наявність прямого залізничного сполучення, безпосередня близькість до аеропортів міста Івано-Франківська, Львова, Тернополя), що дає змогу налагодити постійний потік екскурсантів та туристів України, країн дальнього та ближнього зарубіжжя.

Понад 300 пам'яток історії та культури всеукраїнського та світового значення, зосереджених на території Заповідника, наявність мальовничих ланд-шафтів, історико-ландшафтних заповідних зон, сприятливий рельєф, наявність річкової системи Дністра дозволяє розвивати різні види туризму у літні та зимові сезони.

У Заповіднику розроблено 4 автомобільних та 5 пішохідних туристичних маршрутів, які обслуговуються кваліфікованими екскурсоводами. Тільки за останні роки в Заповіднику побувало 32,6 тис. туристів і екскурсантів з України та зарубіжних країн.

В міру виділених коштів дана програма реалізується при тісній взаємодії Генеральної дирекції Заповідника з Галицькою районною та Івано-Франківською обласною держадміністраціями, місцевими радами, Львівським інститутом «Укрзахідпроектреставрація», науковими установами, які здійснюють реставрацію та музеєфікацію пам'яток, Українсько-канадським бізнес-центром у рамках програми ТАСІС «Підтримка місцевого розвитку та туризму у карпатському регіоні», обласною радою з туризму карпатського регіону.

Разом з тим, реалізація заходів повинна здійснюватись за умови більш повного фінансування з боку як державного бюджету, так і Івано-Франківської обласної та Галицької районної держадміністрацій, організацій та приватних осіб, зацікавлених у розвитку туристичного бізнесу на Прикарпатті.

Разом з тим, якщо переважна більшість вітчизняних туристів може задовольнятись існуючим сервісом, транспортом, то іноземні туристи вимагають кваліфікованих гідів-перекладачів, умов проживання на рівні тризіркових готелів.

Для туристів, яких цікавить «зелений», водний, велосипедний туризм, необхідно мати умови для проживання, прив'язані до маршрутів, або наявність місць для розбиття табору, наявність закладів громадського харчування, карти маршрутів, велику кількість інформативного матеріалу, можливість перевезення інвентарю та спорядження, багажу.

Культура

Робота культурно-просвітницьких закладів та аматорських колективів району спрямована на подальше відродження національної культури. Важлива їх роль у становленні народних традицій, звичаїв і обрядів, забутих форм духовної культури і передачі їх наступним поколінням.

В місті працюють 2 бібліотеки, Народний дім, дитяча музична школа, 2 музеї. Однією із функцій закладів культури є робота з молоддю та підростаючим поколінням. Проводячи молодіжні заходи працівники працюють в тісному зв'язку зі школами. Організовуються зустрічі з правоохоронними органами, медичними працівниками під назвою «За здоровий побут», які, виступаючи, висвітлюють теми боротьби із пияцтвом, наркоманією, СНІДом та злочинністю.

Організовано огляд-конкурс стрілецької, патріотичної пісні та пісень УПА. В закладах культури проведено огляд-конкурс драматичних колективів «Мельпомена-2003».

Спорт

На території міста функціонує 2 спортивних школи:

1) ДЮСШ відділу освіти райдержадміністрації (СТ «Гарт»), де культивується волейбол, баскетбол і футбол;

2) ДЮСШ ФСТ «Колос», де культивується бокс, вільна боротьба і футбол.

До послуг жителів міста надано: 1 стадіон, 3 спортивних майданчиків, два футбольних поля, 1 стрілецький тир, 3 спортивних зали, 1 майданчик з тренажерним обладнанням.

В місті функціонує дві футбольні команди «Галичина», які виступають відповідно у другій лізі чемпіонів України та першості області у групі «А», дві волейбольні команди, які виступають у чемпіонаті області у групі «А». На базі Галицької ДЮСШ відділу освіти районної держадміністрації однією з перших в області була створена жіноча футбольна команда.

За матеріалами сайту http://galych-rada.gov.ua/

Читайте також:

Рогатин
Туристичні маршрути
Гори
Гірська пошуково-рятувальна служба в Івано-Франківській області
Санаторії
Заклади проживання
Розвиток туристичної галузі в Івано-Франківській області
Тисмениця
Рада з туризму Карпатського регіону
Івано-Франківська обласна організація Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні

Новини

Проект
18.08.2008
Вдячне Прикарпаття

Анонс

Надвірнянський район
Надвірнянський район розташований в південно-західній та, частково, в центральній частині Івано-Франківської області, на стику Східно-Європейської рівнини та Українських Карпат. 2/3 території району розташовані в гірській частині Карпат, менше третини припадає на умовну рівнину.